Коріння найбільшого за період президентства Володимира Зеленського корупційного скандалу, який наразі трясе Україну, залягає у безпрецедентній концентрації влади в його руках. Від 2019 року партія Зеленського «Слуга народу» обіймає понад половину місць в українському парламенті, що дозволяє їй урядувати без коаліційних партнерів. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року адміністрація Зеленського також отримала повноваження воєнного часу і запровадила воєнний стан.

На початку вторгнення українське громадянське суспільство та ЗМІ дали владі карт-бланш і здебільшого втримувалися від критики корупційних дій та провалів у реформах. Ці обставини уможливили концентрацію безпрецедентного обсягу владних повноважень в руках адміністрації Зеленського.

Тепер стало очевидно, що в деяких випадках влада зловжила цією суспільною довірою та повноваженнями воєнного часу, щоб безкарно чинити те, що їй заманеться. Після того, як на поверхню випливла компрометуюча інформація про низку корупційних діянь, до яких, як виглядає, причетні члени внутрішнього кола Зеленського, соціальний контракт воєнного часу, схоже, зруйновано. Українське суспільство, шоковане масштабами розкритих зловживань, більше не хоче терпіти беззаконня і корупцію.

Час порахунків настав тоді, коли Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) взялися розслідувати безпосереднє оточення Зеленського. Вони зайнялися Тімуром Міндічем, довіреною особою та колишнім бізнес-партнером президента, і Олексієм Чернишовим, колишнім віце-премʼєр-міністром, який також входить в ближнє коло Зеленського.

У відповідь, у липні цього року, влада зробила спробу обмежити незалежність НАБУ і САП. Зеленський підписав закон, що підпорядковував їх генеральному прокуророві, який є лояльним до президента. Судячи з усього, виходили з того, що увага суспільства повністю зайнята війною і спротиву цьому закручуванню гайок особливо не буде.

Влада прорахувалася. Спроба вирвати кігті антикорупційним органам спровокувала перші від часу початку повномасштабного вторгнення масові протести. Демонстрації, своєю чергою, підштовхнули і західних партнерів України висловити свою позицію з цього приводу. В результаті адміністрація Зеленського мусила скасувати зміни до законодавства і відновити незалежність антикорупційних органів.

Ці протести показали, що плюралістична політична культура України ніде не поділася попри зумовлену війною концентрацію влади в руках Зеленського і його авторитарні нахили. Українська політична система призвичаєна до регулярного переходу влади через вибори та пережила дві успішні революції проти корумпованих і авторитарних режимів — Помаранчеву революцію 2004 року і Євромайдан 2014 року. Відповідно, українське суспільство не бажає піддаватися черговій спробі збудувати авторитарну клептократію.

Іронія ситуації в тому, що спроба прискромити НАБУ і САП, ймовірно, мала ефект, протилежний планованому. Заохочені підтримкою українського суспільства і західних партнерів, антикорупційні органи, схоже, почувалися певніше, висуваючи звинувачення проти близьких споборників Зеленського.

На початку цього місяця НАБУ повідомило про підозру восьми особам у широкомасштабній корупційній схемі на базі державної компанії – операторі атомних електростанцій «Енергоатом». Згідно зі звинуваченням, Міндіч очолював цю схему, а Чернишов є одним з підозрюваних.

Кілька інших топ-посадовців, як припускається, також були залучені до схеми, але про підозру їм ще не повідомили. Серед них — міністр юстиції Герман Галущенко і міністр енергетики Світлана Гринчук, за звільнення яких з посад 19 листопада проголосували українські парламентарі, а також Рустем Умєров, колишній міністр оборони, а нині секретар Ради національної безпеки і оборони.

Масштаби корупційного скандалу і медійного галасу змусили Зеленського дистанціюватися від схеми. Він закликав Галущенка і Гринчук подати у відставку і наклав санкції на свого найближчого товариша Міндіча, що є безпрецедентним кроком. Адміністрація Зеленського також запевнила, що підтримуватиме НАБУ і САП в їхніх антикорупційних розслідуваннях.

Але попри спроби Зеленського показати, що він непричетний до корупційної схеми, явні спроби чинити перепони роботі НАБУ та САП продовжуються. Один зі слідчих НАБУ, що розслідував справу «Енергоатому», Руслан Магамедрасулов, був заарештований Службою безпеки України (СБУ) на сумнівних підставах і залишається під вартою.

СБУ, яка є лояльною адміністрації Зеленського, звинувачує Магамедрасулова і його батька в причетності до нелегального продажу технічної коноплі до Дагестану, республіки у складі Російської Федерації. Але аудіозапис, в якому нібито згадується Дагестан, дуже поганої якості, і критики СБУ стверджують, що на плівці згадується Узбекистан, а не Дагестан.

Тим часом, ключового свідка, який заперечив твердження СБУ щодо Магамедрасулова, звинуватили у наданні неправдивих свідчень і арештували, і критики вбачають в цьому спробу чинити незаконний тиск на НАБУ і покарати його за атаку на союзників президента.

У виправдання своїх дій СБУ стверджує, що бореться з гаданим російським впливом на НАБУ. На додачу, деякі з прибічників влади заявляють, що своїми розслідуваннями і викриттями корупції в найвищих колах антикорупційні органи, незалежні ЗМІ та активісти дестабілізують країну та роблять її вразливою до триваючої агресії з боку Росії. Це є класичний випадок стрільби у посланця. Допомагають Росії якраз чільні посадовці, які займаються корупцією, а не ті, хто цю корупцію викриває.

Власне, підозрювані у корупційній схемі на базі «Енергоатому» якраз і повʼязані з Росією — через Андрія Деркача, колишнього українського парламентаря, який втік до Росії, був звинувачений у державній зраді і наразі є російським сенатором — членом верхньої палати російського парламенту. Згідно з плівками, що їх оприлюднило НАБУ, підозрювані нібито передали 2 млн доларів до Москви.

Міндіч, тим часом, до 2024 року був власником частки російської компанії — виробника алмазів New Diamond Technology, згідно з розслідуванням, опублікованим у жовтні Ярославом Железняком, народним депутатом України від опозиційної партії «Голос».

Цей корупційний скандал має потенціал підірвати довіру до адміністрації Зеленського та її легітимність якраз на тлі прискорення наступу російських військ на лінії фронту. Щоб уникнути катастрофи, влада має відновити довіру суспільства та забезпечити національну єдність.

Найрадикальнішим розвʼязком поточної політичної кризи було б проведення президентських і парламентських виборів. Втім, це неможливо в умовах воєнного стану, законодавчий режим якого забороняє проведення виборів під час війни.

Вибори в умовах війни також повʼязані з надзвичайними безпековими ризиками, і Росія навряд чи впустить можливість скористатися з них. Поки нема припинення вогню — а ознак того, що воно може настати, не видно, — цей сценарій не є реалістичним.

Іншим варіантом є створення уряду національної єдності, до якого входили б і союзники Зеленського, і представники опозиції, яким довіряє суспільство. Декілька опозиційних партій і навіть деякі парламентарі з партії Зеленського вже закликали до створення такого уряду.

Цей варіант може потенційно зміцнити легітимність керівництва країни, але питання в тому, чи готовий Зеленський поділитися владою. Після такого довгого періоду монополії на урядування він може виявитися не готовим піти на необхідні для цього поступки.

Найменше, що може зробити Зеленський, щоб розвʼязати кризу, — це змінити склад Кабінету міністрів і звільнити найконтроверсійніших посадовців, зокрема голову свого офісу Андрія Єрмака, якого звинувачують у тому, що саме він стояв за літньою атакою на НАБУ, і заступника Єрмака Олега Татарова, і дати НАБУ і САП безперешкодно робити їхню роботу. Безумовно, цих контроверсійних фігур треба замінити людьми, що мають бездоганну репутацію.

Без прийняття цих необхідних рішень під загрозою може опинитися стабільність України і навіть власне її виживання.

Це український переклад тексту, який був опублікований 21 листопада 2025